Бодлер - видатний французький поет....

Тема  БОДЛЕР — ВИДАТНИЙ ФРАНЦУЗЬКИЙ ПОЕТ ДРУГОЇ

ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ. СВІТОГЛЯД ТА ЕСТЕТИЧНІ

ПОГЛЯДИ ШАРЛЯ БОДЛЕРА. ЗБІРКА «КВІТИ ЗЛА»

Мета уроку:

ü ознайомити учнів із творчістю Бодлера та його жит­тєвим шляхом;

ü розвивати ідейно-тематичне розуміння поетичного твору, вчити самостійно мислити, співставляти переклади, сприймати поета Бодлера через трактуван­ня предметних образів як «видимих знаків», ідей, відчуттів, душевного стану;

ü  виховувати почуття поетичного слова.

Обладнання: репродукції картин: М. Врубель «Демон, що си­дить», Рембрандт «Зняття з хреста», Л. да Вінчі «Мадонна з квіткою»; музика Л. ван Бетховена (5 симфонія);
Тип уроку: урок засвоєння нових знань           

Епіграфи до уроку:

«Та, вигнаний з небес... не має змоги йти»        

Ш. Бодлер «Альбатрос»

Бодлер... цей король поетів, справжній Бог

А. Рембо

ЗМІСТ УРОКУ

І. Слово вчителя.

Бодлер — помітне ім'я у світовій літературі. Про його твори і досі сперечаються літературознавці, поети, пересічні читачі. Бодлер започаткував у літературі так багато нового, незвичайного, виявився набагато далекогляднішим від своїх сучасників, багато з яких так і не змогли прийняти його поетичної творчості, але визнавали, що саме він — неперевершений перекладач новел Е. По, його мистецькі статті — надбання естетичної думки Франції XIX ст.; саме Бодлер увів поняття «модерну», заговорив про необхідність створення літератури на нових творчих та естетичних засадах, на модерних началах. Термін «модерн» спочатку використовувався лише французькими літе­раторами, а згодом отримав визнання в усьому світі. Найголовнішим поетичним доробком поета стала збірка «Квіти зла», над якою поет працював усе своє життя. Збірка «Квіти зла» вийшла друком у червні 1857 року, а в серпні того ж року за непристойний характер «жорстокої книги» було призначено суд над Бодлером. Що ж так розлютило офіційні власті? Послухайте вірш  і зробіть висновки.

Благословення

Коли з'являється Поет на цьому світі,

Його родителька від розпачу й журби

 На Бога кидає прокльони ядовиті,

 І співчутливо Бог приймає ті клятьби:

Чом народила я цей поглум? Чи не краще

На світ спровадити гадюк ціле кубло?

Будь прокляте моє кохання негодяще

І лоно трепетне, що блазня зачало!

Орієнтовні відповіді учнів.

— Вірш носить назву «Благословення», але це благо­словення незвичайне, якесь навіть нелюдське, бо яка ж мати може посилати прокльони на народження власного сина? — це явище феноменальне.

—Більше того, навіть Бог «співчутливо приймає ті моль­би» — а це вже посягання на святість Бога, тому це могло стати однією із причин розлючення церкви, влади.

—Але ж мати в «розпачі й журбі» не стільки, певно, від народження сина, а від народження сина-Поета. І від цього навіть своє кохання називає «негодящим». Отже, саме бажання сина займатися літературною справою при­
водить її до розпачу, бо це таке ремесло, що не приносить великого статку сім'ї, на нім не можна заробити багато грошей та досягти високого становища в суспільстві.

Вчитель. Дійсно, саме такі настрої сповнюють бодлерівський вірш під іронічно-символічною назвою «Благословення».

У світовій поезії знайдеться небагато зразків віршів, де б мати посилала прокляття власному синові. Але є симво­лічним і те, що саме цим віршем Бодлер розпочинає свою збірку «Квіти зла».

ПИТАННЯ ДО КЛАСУ.

— Вдумайтесь у два слова, які виносить Бодлер у назву збірки. Що означає кожне з них окремо?

(Квіти — це прекрасні створіння природи, ніжні, кра­сиві, вони символізують красу і досконалість світу.

Зло — чорна сила диявольського, темного породжен­ня, антипод добру, красі, прекрасному).

— Користуючись щойно отриманою інформацією, спро­буйте висунути твердження про ідейно тематичне спряму­вання збірки та стосунки Поета і Юрби.

Спираючись на зміст вірша «Благословення», можна говорити, що стосунки з матір'ю (сім'єю і суспільством) у поета не склалися. Замість материнського тепла поет отримує холодний льод, прокляття. Така ж антитеза закладена і в «Квітах зла» — дві протилежності, дві несумісності: красиве і потворне зійшлися у назві.

Виходить, неспокійна душа поета, не має притулку, не може миритися з оточуючим суспільством).

Вчитель (у музичному супроводі):

«Поет, як альбатрос  — володар гроз та грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному

Крилатий велетень не має змоги йти»

-          Ці слова є в епіграфі уроку, вони із сонета Бодлера «Альбатрос». Лірич­ний герой прагне висоти, ширяє своїми величезними кри­лами в небесному просторі, він — «король блакиті», але, потрапивши в полон до матросів, опинившись на землі, він «присоромлений, хода його смішна», «прекрасний в небесах», «а тут — як інвалід». Так почуває себе й Водлер-людина, Бодлер-поет, душевні почуття якого вдало відтворює бурхлива і тривожна музика  Людвига ван Бетховена. Поет захоплювався творами Вагнера і Бетховена. Чи не тому вони стали його улюбленими, що саме в такій класичній музичній палітрі вчував голос і власного зболеного серця, вловлював знайомі мотиви своєї розбурханої і неспокійної душі?

Можливо, корені «Квітів зла» знайдемо в тих подіях і біографічних відомостях, які визначають життєвий шлях поета. II. Повідомлення про Шарля Бодлера.

Самостійна робота - (учні записують тему уроку, епіграфи та фіксують біографічне повідомлення, яке докладає і попередньо підготовлений учень, звертаючись до таблиці  або опорно-логічної схеми).

Шарль Бодлер народився 9 квітня 1821 року у Парижі. Йому було неповних сім літ, коли помер його бать­ко. Батько був і справді видатною людиною, бо із звичай­ного селянина, що проживав у Шампані, він зумів завдяки своєму талантові та здібностям стати вихователем дітей 1 герцога. Бодлер-старший любив живопис, відзначався шля­хетністю, захоплювався Наполеоном. Після смерті батька мати вдруге виходить заміж. Вітчим займав офіцерський чин, згодом дослужився до генерала, сенатора, військового коменданта Парижа. Нова сім'я з нетерпимістю стави­лася до поетично налаштованого хлопця, і щоб повернути його до реального життя, до прагматичних устремлінь ро­бити кар'єру по службі, йому влаштовували домашній арест, морили голодом, встановлювали вже у повноліт­ньому віці нагляд адвоката. Тобто сім'я зробила все, щоб він із повним правом її зненавидів.

Бодлер навчався у Ліонському та Паризькому колежах, захоплювався богемним життям, і 1842 року вітчим, щоб провчити його, відправляє юнака до заокеанських колоній учити тамтешніх дітей. Але через рік Шарль самовільно повертається до Парижа. Рік подорожування Атлантикою та Індійським океаном сповнили його романтичних вражень, дали багатий матеріал для поетичних образів і натхнення. Тому й не дивно, що на батьківщині поет опиняється серед поетів-романтиків, сповідує принципи «парнасців».

1848 року Бодлер бере участь у революційних подіях, що відбуваються у Парижі. Державний переворот 1851 ро­ку викликав незадоволення поета, він пише: «Ще один Бонапарт! Який сором!»

Існує ніби два різних Бодлери: один — той, що, заб­равши частину батьківського спадку, з головою поринув у богемне життя, готовий на безглузді витівки, та Бодлер — вдумливий дослідник музики, поезії, мистецтва, людина, що могла себе дисциплінувати на високу творчу працю. Поет пориває з «парнасцями», пише проти цього напрям­ку та їх представників критичні статті.

Але головне в житті Бодлера — це його вірші і насампе­ред збірка «Квіти зла», над якою поет працював протягом усього свого життя. Збірка створювалася протягом 1843— 44 років. Але до першого видання було ще далеко. Бодлер намагався кожен вірш зробити досконалим, гідним пера майстра. Збірка під назвою «Квіти зла» з'явилася у червні 1857 року, а вже на 20 серпня того ж року було призначе­но суд над Бодлером за непристойний характер книги. У віці 46 років поета не стало, він пішов із життя. Але істин­ним суддею творчості поета є Час. Бодлера не зрозуміли його сучасники. І тільки через 100 років після смерті поета відбу­лося вшанування на його честь, створено науковий центр із вивчення бодлерівської спадщини — до двох тисяч дослід­жень науковці світу присвятили спадщині цього видатного поета світового значення.

Результатом роботи учнів у зошитах може бути тради­ційна таблиця, або ж опорна схема:

1821 — народження поета.

Шість років — втрата батька; нова сім'я — проблеми.

1842—43 — робота в заокеанських колоніях, подорож, враження; самовільне повернення.

З 1843 року — богема; захоплення «парнасцями» та роз­рив із ними; написання поезій, літературно-критичних

статей.

1857 —- вийшла друком збірка «Квіти зла» (суд над по­етом).

1867 — кінець життєвого шляху. Визнання — через 100 років

 

«Квіти зла» (суд = Флобер)

                  Шарль Бодлер

                            Визнання через 100 років

 

-         6 років  - нова сім'я      - заокеанські     - богема

втрата   непорозуміння    колонії          літературне

                     батьків                      1842-1843       життя

Бодлер                                                                                   

9 квітня 1821                                                            переклади Е.По

    літературні статті,

                                                                                             вірші

Доповнення до повідомлення. Цікавим є той факт, що суд над творами двох митців світового значення співпав роками: 1857 року у лютому-березні йшов судовий про­цес над твором Флобера «Пані Боварі», а 20 серпня здійснювалася судова розправа над «Квітами зла» Бодлера.

ПІ. Поетична сторінка.

Ознайомлення з поезіями Ш. Бодлера.

Учні читають напам'ять підготовлені поезії, роблять

ДОДАТКОВІ КОМЕНТАРІ. ПІДСУМКОВІ  ПИТАННЯ:

1.    Які почуття викликають поезії Бодлера?

2.  Що хвилює поета, які проблеми він висвітлює?

3. Чи можна сказати, що поета хвилює питання Добра і Зла ?

IV. Аналіз поетичної збірки «Квіти зла». Афіші-епіграфи

Тут є таємна архітектура, план, розрахований муд­рим і вольовим поетом. ...Це не стільки вірші, скільки поетичне творіння найстрогішої єдності. З погляду мистецтва та естетичного враження вони значно програли б, якби не були прочитані в тій послідовності, як їх розташував поет.

Б. д'Орвіллі (друг поета)

Про книгу треба судити в її цілісності, і тоді з неї випливає жорстокий моральний урок.

Ш. Бодлер

У цю жорстоку книгу я вклав усе своє серце, всю свою ніжність, усю свою релігію (вивернуту), всю свою ненависть.

Ш. Бодлер

1. Повідомлення вчителя.

Композиційна побудова збірки

.  2. Проблемний та ідейно-тематичний аналіз вірша «Аль­батрос».

   Виразне прочитання вірша. Бесіда.

—     Яка частина вірша втілює в собі основну ідею та думку  автора?

(Поет, як альбатрос — володар гроз та грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному

Крилатий велетень не має змоги йти ).

—     Чому Бодлер порівнює Поета саме з альбатросом?

(Цей птах — символ волі і простору, він, володар морів, легко підкорює небесні висоти, почувається тут вільно і на­дійно. Так і поет, відриваючись від реалій буденного жит­тя, піднімаючись ближче до неба, тобто до висот натхнен­ня, поетичної творчості, може бути розкутим, сильним, впевненим. Але на землі Поет стикається з буденністю, із І проблемами, які йому незрозумілі, непосильні, — він — як і альбатрос, «не має змоги йти», і великі крила йому тепер не допомагають, а навпаки, заважають ).

— Яким художнім засобом користується Бодлер, щоб  підкреслити велич духовного злету і ницість земного  бруду? (Антитезою).

АЛЬБАТРОС

«Король блакиті»

               

                  « присоромлений »

       «волочаться... крила»

      «незграба немічний»

«прекрасний в небесах» - «володар гроз та грому»-

      «а тут — як інвалід»

     

        «не має змоги йти»

 

Поет

Отже, можемо сказати, що вірш має двопланову будо­ву: мова йде про альбатроса і звичайні утіхи моряків, але це буденне явище поет підносить до осмислення місця по­ета серед юрби. На першому плані є предмет, явище, де­таль, подія. За другим планом ховається задум поета, його авторська позиція, яка в останній строфі проривається болем, криком відчаю і водночас ствердженням основної ідеї вірша та поетичного кредо Бодлера.

 Спробуйте останню строфу переставити на перше місце. Чи змінюється від цього смисл, зміст твору?

Остання строфа мобільна — вона існує сама по собі (може навіть бути видалена з вірша як афоризм). Тут немає залізної прив'язки до попереднього змісту.

На початку вірша ця строфа звучала б як гасло, а далі йшло б пояснення висловленої тези. А завдяки саме тако­му, бодлерівському, розташуванню відбувається поступо­ва градація, нарощення, підсилення почуття обурення, аж до проведеної паралелі: альбатрос — це та ж людина! І ніхто не сміє позбавляти його вродженої природньої ве­личі, гідності.

Висновок. Бодлер у всьому прагнув довершеності. «Альба­трос» з'явився друком тільки через шістнадцять років!

Зараз ми дозволили собі нечувану зухвалість — спро­бували поміняти місцями строфи бодлерівського творіння.

Поет завжди шукав гармонії між формою і змістом. Але не терпів, коли в його вірші хтось дозволяв собі втручатись, заявляючи своїм редакторам:

«Викиньте геть увесь твір, якщо в ньому вам не подобається кома, але не закреслюйте її: вона має своє значення».

Але зробили ми це для того, щоб глибше усвідомити суть, ідею «Альбатроса».

Завдання: визначити тему та ідею вірша.

Тема: трагедія життя геніїв серед пересічних людей.

Ідея: серед земного-бруду поет стає  посміховиськом; геній вище юрби.

Узагальнююче слово вчителя. Бодлер зовсім не ангел, він не святий: «гріх і пороки описує зі знанням справи». Але в його поезії — це й вишукана мова, філігранна відто­ченість звука — на фоні, здавалося б, «недбалої мови» вимальовуються картини трагічно-патетичного виражен­ня, присутні філософсько-ліричні мотиви.

Хмілію в ніжності й покорі,

Неначе од вина,

Що сипле в серце ясні зорі —

Аж до самого дна!

(«Танець змії»)

Над плоттю нашою й над нашими умами

Панують глупота, брехня, скупарство, гріх;

Ми любим докори сумління й живим їх.

Ми ними з'їдені, як жебраки кліщами.

(«До читача»)

Ось він — амораліст, богохульник, анархіст Бодлер. То ж не дивно, що його не тільки не визнавали справжнім поетом, а бачили в ньому напівбожевільну людину.

Тепер ми можемо мати власне судження щодо причин розриву Бодлера з «парнасцями». (Висловлення учнів).

Поет не втікає від реалій життя до чарівних висот Парнасу — він живе серед підлих людей, «жахливих вбивць» і «паразитів» і не боїться писати про це поетичною мовою. До того ж, поет возвеличує Сатану. У читача зникає асоціація негативного враження від образу Диявола — це ан­гел, який бунтує проти несправедливості Бога. Адже саме Бог, а не Диявол послав страждання людям, вигнавши їх із земного раю... Герой Бодлера — людина стражденна, людина, що втратила душевну рівновагу, роздвоюється у своїх думках, почуттях, вчинках. Сам Бодлер у «Сповіді», схиляючись перед красою природи, благає її: «Природо, безжалісна чаклунко, супернице всеперемож­на, облиш мене! Не спокушай моїх пожадань і гордови­тості моєї! Споглядання прекрасного — це двобій, в якім митець ридає перед поразкою своєю».

V. Робота у творчих групах за трьома варіантами.

1. Прочитайте «Сповідь» Бодлера і поясніть (письмово),

як ви розумієте заключні слова (наведені вище).

2. Перечитайте вірші Бодлера, вкажіть їхню тему та ідею

(по 2 вірші).

3. Творча робота «Бодлерівський вірш через призму музики та живопису».

Робота виконується під музичний супровід, учасники третьої групи використовують репродукції, що демонструвались на уроці  

На виконання завдання відводиться 7—10 хвилин, після чого вислуховуються варіанти відповідей 1-ї та 3-ї творчої груп. Завдання 2-ї групи вчитель перевіряє після уроку.

VI. Додому учні отримують завдання за вибором.

 1.   Зробити порівняльний аналіз одного з віршів Бодлера за двома варіантами перекладу та підрядником. За бажанням, створити власний авторський варіант.

2. Вірш напам'ять. Написати твір-враження від поезії  Бодлера.